Бібліографічний опис
Івашина О. Ф. Інституціоналізація економічного розвитку : автореф. дис. … д-ра екон. наук: 08.00.01 / О. Ф. Івашина; Нац. гірн. ун-т. – Д., 2011. – 35 c. – укp.
Анотація
У дисертації впроваджено новий концептуальний підхід щодо процесу інституціоналізації економічних та економіко-неекономічних взаємодій, шляхів і способів ефективної інституціоналізації економічного розвитку. На основі поєднання інституціонального підходу з діалектичним методом здійснено системний аналіз інституціонально-трансформаційних змін в економічному розвитку. Обґрунтовано інституціональні критерії економічного розвитку. Проведено трансакційний аналіз інституціоналізації економічного розвитку та інституціональний аналіз економіко-політичних та економіко-соціальних взаємодій. Розкрито особливості інституціоналізації нагромадження капіталу та його форм, інноваційного розвитку і реформування відносин власності. Визначено характерні ознаки інституціоналізації корпоративних відносин та інституціональні чинники розвитку корпоративного підприємництва. Визначено соціалізацію як провідну тенденцію економічного розвитку, особливості інституціоналізації економічних відносин у сфері праці.
Ключові слова
економічний розвиток, інститут, інституціоналізація, інституціоналізація економіко-неекономічних взаємодій, специфікація прав власності, соціалізація економіки.
Інституціоналізація економічного розвитку: актуальність теми
Формування ефективної ринкової системи господарювання в Україні потребує виконання багатьох складних завдань. Значна роль у цьому належить інституціональним чинникам, які формуються в процесі інституціоналізації економічних відносин – органічній складовій суспільного розвитку.
Економічний розвиток України відбувається досить суперечливо. Його відносно високі темпи в 2000–2007 рр. не забезпечили вирішення важливих макроекономічних, соціальних, структурних проблем економіки. Кризові явища у світовій економіці в 2008–2010 рр. загострили ці проблеми й довели необхідність надати економічному розвитку нової якості через проведення насамперед інституціональних змін як умови системних економічних перетворень.
Досвід різних країн світу показує, що найбільш успішно економіка розвивається в тих країнах, які змогли побудувати інституціональну структуру ринкової економіки на основі традиційних цінностей, норм і правил суспільного життя, що яскраво проявилося на прикладах модернізації Німеччини, Японії, Південної Кореї, Китаю тощо. Актуалізація та пріоритетність проблеми інституціоналізації економічного розвитку зумовлені тим, що конкурентоспроможність національних економік і компаній все більше визначається якістю інституціонального середовища, здатністю до інновацій, до сприйняття новітніх технологічних досягнень на основі використання тих інституціональних особливостей суспільства, які дозволяють повною мірою використати його людський, інтелектуальний та соціальний капітал.
Інституціональний підхід надає дослідженням економічного розвитку міждисциплінарного характеру і дозволяє враховувати соціальні, політичні, демографічні, психологічні, культурні, релігійні та інші чинники розвитку. Не можна пояснити розвиток сучасної економіки без урахування традицій народу, характеру та особливостей політичного устрою, етичних норм, загальної та правової культури громадян, системи панівних у суспільстві цінностей та інших інститутів.
Стан вивчення проблеми
Дослідження економічного розвитку стало об’єктом уваги ще в класичній політекономії. Окремі аспекти цієї проблеми розробляли, зокрема, В. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс. Загальнотеоретичні й методологічні аспекти економічного розвитку висвітлено в роботах О. Бузгаліна, В. Волчека, В. Дилігенського, В. Маєвського, Р. Нельсона, Р. Нуреєва, В. Тарасевича, М. Чешкова, В. Шейніса та інших науковців. Вплив суспільних витрат і ресурсних обмежень на економічний розвиток є предметом наукового аналізу в працях С. Глазьєва, Е. Денісона, Г. Делая, М. Калецького. Дж. Кейнса, Д. Медоуза, Дж. Міда, В. Ойкена, П. Олдака, В. Репке, П. Сраффи, Р. Солоу, М. Стронга, Дж. Тобіна, Р. Харрода, Л. Хансена, Й. Шумпетера.
Особливості інституціоналізації соціально-економічного розвитку розглянуто у працях представників соціально-інституціонального напрямку економічної думки Д. Белла, Т. Веблена, Дж. Гелбрейта, Ж. Єллюля, Г. Мюрдаля, У. Ростоу, Е. де Сото, Е. Тоффлера, Дж. Ходжсона та інших авторів.
Вплив інститутів та інституціональних змін на економічний розвиток досліджується в працях І. Александрова, А. Алчияна, С. Архієрєєва, Г. Беккера, Дж. Б’юкенена, О. Вільямсона, А. Гриценка, В. Дементьєва, Г. Демсеця, А. Задої, А. Колота, Р. Коуза, С. Левіна, І. Малого, Р. Міллера, Ф. Найта, Д. Норта, О. Носової, Р. Нурєєва, Б. Одягайла, А. Оноре, В. Осецького, Ю. Петруні, В. Полтеровича, Р. Пустовійта, В. Решетила, В. Тамбовцева, А. Ткача, Л. Федорової, А. Шаститка, В. Якубенка та інших авторів.
І все ж проблема інституціоналізації економічного розвитку потребує додаткових досліджень. Це зумовлено появою нових методологічних підходів, які дозволяють включити до аналізу економічного розвитку велику кількість неекономічних чинників. На перший план висуваються чинники етики, культури, моралі, довіри, суспільної психології, тобто ті рушійні сили, які визначають характер сучасного економічного розвитку та особливості інституціоналізації економічних та економіко-неекономічних взаємодій.
Інституціональний підхід дозволяє дослідити інституціональні умови та чинники еволюції економічних систем, рушійні сили трансформаційних процесів, їх особливості в контексті глобальних зрушень і тенденцій розвитку.
Інституціоналізація економічного розвитку: мета і завдання дослідження
Метою дисертаційного дослідження є розвиток теоретико-методологічних засад інституціоналізації економіко-неекономічних взаємодій, і на цій основі – наукове обґрунтування шляхів і способів ефективної інституціоналізації економічного розвитку країни. Для досягнення мети дослідження в дисертації було поставлено та виконано теоретичні та практичні завдання:
- визначено особливості сучасного економічного розвитку;
- розроблено класифікацію та інституціональні критерії економічного розвитку;
- обґрунтовано й систематизовано теоретико-методологічні підходи стосовно дослідження інституціоналізації економічного розвитку;
- розроблено концептуальні засади інституціоналізації економічних та економіко-неекономічних взаємодій;
- розвинуто наукові погляди на інституціональну трансформацію в процесі економічного розвитку;
- обґрунтовано вплив інститутів економіко-політичної сфери на процес економічного розвитку;
- обґрунтовано теоретико-методологічні основи інституціоналізації нагромадження капіталу;
- розвинуто методологічні та практичні основи інституціоналізації інноваційного розвитку економіки;
- визначено інституціональні чинники розвитку корпоративного сектора економіки;
- визначено особливості інституціоналізації економіко-соціальних взаємодій у процесі економічного розвитку.
Інституціоналізація економічного розвитку: об’єкт і предмет дослідження
Об’єктом дослідження є процес інституціоналізації економічної системи та її вплив на економічний розвиток.
Предметом дослідження є відносини інституціоналізації економічного розвитку, вплив інституціоналізації на відповідні економічні відносини.
Інституціоналізація економічного розвитку: наукова новизна одержаних результатів
полягає у визначенні концептуальних засад, методів інституціоналізації економічних та економіко-неекономічних взаємодій. Результати наукового дослідження в сукупності розв’язують важливу проблему розробки цілісної концепції інституціоналізації економічного розвитку. До найбільш суттєвих результатів, які характеризують наукову новизну дисертації, належать такі:
вперше:
- обґрунтовано концепцію інституціоналізації економічного розвитку, в основу якої покладено ідею про психофізичну основу процесів життєдіяльності людини та її вплив на економічну поведінку людини як на індивідуальному рівні, так і на рівні соціальних груп. На цій основі виділено сукупність економічних та економіко-неекономічних взаємодій і встановлено генетичні взаємозв’язки між інститутами в гетерархічній інституціональній системі в процесі еволюції внутрішніх складових економічного розвитку;
- у межах концепції інституціоналізації економічного розвитку визначено психофізичні утворення (поведінкові інстинкти) як генетичну першооснову інституціоналізації. Саме вона дозволяє окремому індивіду еластично сприймати та усвідомлювати факти відповідності економічної поведінки наявній ситуації та створювати правила індивідуальної поведінки, які є відображенням біологічної природи людини. Через ретрансляцію архітектоніки поведінкових інстинктів правила індивідуальної поведінки безпосередньо впливають на формування правил соціальної поведінки, в яких знаходить свій прояв соціальне в людині. Правила соціальної поведінки являють собою базову інформаційну матрицю, що несе генетичну інформацію, на основі якої відбувається створення інститутів в економічній сфері та інших сферах суспільного життя;
- обґрунтовано, що правила індивідуальної та соціальної поведінки співвідносяться як загальне та особливе і відображають характерні ознаки та особливості інститутів і різнорівневі взаємозв’язки між ними. В аспекті розвитку вони задають програму дій суб’єктам інституціональних змін. Взаємозв’язок і взаємоперехід від правила соціальної поведінки до інституту відбувається через мотиваційний комплекс, представлений ціннісними орієнтаціями та структурою мотивацій економічних суб’єктів;
- інституціоналізацію економічних та економіко-неекономічних взаємодій визначено як процес подолання декомпозиції інституціональної системи, її впорядкування, організацію та самоорганізацію на основі створення і додержання правил економічної поведінки через дію механізмів мінливості та відбору, різні форми і способи свідомої діяльності з адаптації правил індивідуальної та соціальної поведінки економічних суб’єктів до певних умов у соціальному, економічному, політичному, правовому, соціокультурному вимірах;
удосконалено:
- інституціональні критерії економічного розвитку. На відміну від широко вживаних показників якості інституціональної структури, що відображають якість приватних і державних інститутів, запропоновано показники – рівень розвитку людського й соціального капіталу, соціалізації, які пов’язані безпосередньо з цілеспрямованою розумовою діяльністю людини на основі виділення комплексу взаємодій універсумного типу (економіко-екологічних, економіко-політичних, економіко-духовних, економіко-соціальних), мотивації людської діяльності в контексті культури постматеріальних цінностей;
- систему класифікацій економічного розвитку. На відміну від класифікацій за ознакою виділення прогресивно-послідовних способів заміщення технологій і техніко-економічних структур, економічний розвиток розглядається в контексті соціокультурного розвитку. За критерієм “векторність – безвекторність” виділено “циклічну-інверсійну” та “хаотичну-впорядковану” форми економічного розвитку, визначено елементи інверсійності в розвитку корпоративного сектора та інноваційних процесів в економіці, які, на відміну від існуючих досліджень, розглянуто не як результат співіснування старих і нових економічних форм та інститутів, а як результат біфуркаційних змін у процесі трансформації економічної системи;
- визначення соціалізації економіки: на відміну від існуючих досліджень, в яких соціалізація розглядається як соціально-економічна категорія, її розглянуто як інститут. Інститут соціалізації визначено як результат інституціоналізації економіко-соціальних взаємодій, складову інституціонального потенціалу суспільства, що забезпечує збереження, розповсюдження та розвиток інститутів, інформації, знань, досвіду, необхідних для життєдіяльності сучасного та майбутнього поколінь. Визначено процес інституціоналізації економіко-соціальних взаємодій у соціокультурній та соціально-трудових сферах суспільства, виділено генетичні, функціональні та структурні ознаки соціалізації економіки.
набули подальшого розвитку:
- теоретико-методологічні засади дослідження процесу економічного розвитку. На відміну від інших досліджень, проведених у термінах моделювання й модельної помилки, економічний розвиток визначено як відносно самостійний елемент суспільної динаміки, особливий вид суспільного розвитку, який характеризується переходом від природно-історичного до соціокультурного типу розвитку і співіснуванням новітніх соціальних інститутів з існуючими консервативними інститутами. Доведено залежність економічного розвитку від синергетичного впливу економічних та економіко-неекономічних взаємодій, як в аспекті макроекономічної динаміки, так і визначенні напрямів трансформаційних змін;
- теоретичне обґрунтування інституціоналізації економіко-політичних взаємодій. На відміну від раніше проведених досліджень інституту “влада – власність”, інституціональною ознакою національної економіки в контексті приватного й політичного ринків інститутів визначено формування рентоорієнтованої моделі поведінки суб’єктів економіко-політичних взаємодій. Обґрунтовано, що величина трансакційних витрат є загальною оцінкою рівня інституціоналізації економіко-політичних взаємодій. Поява інституціональних пасток доводить необхідність відмови від неприйнятних зразків інституціоналізації економіко-політичних взаємодій, нелегальних методів захисту прав власності та контрактів через збільшення трансформаційних витрат і витрат зловживання державою власними перевагами;
- обґрунтування інституціоналізації економічних та економіко-неекономічних взаємодій у процесі інноваційного розвитку національної економіки в частині виділення її інтеграційних, інноваційних, соціальних, технологічних, економічних, мотиваційних чинників. На відміну від існуючих підходів, інноваційний розвиток визначено як результат інституціоналізації організаційно-економічних форм нагромадження суспільного капіталу, які забезпечують оптимальну специфікацію та захист прав власності і контрактів, реалізацію монополії на знання;
- теоретичне обґрунтування інституціональних умов розвитку корпоративного сектора економіки, що полягають у такій специфікації прав корпоративної власності, яка забезпечує інституціоналізацію переваг виробничої інтеграції, збільшення ліквідності корпоративних цінних паперів, формування імпліцитних контактів і корпоративної етики, ефективних систем корпоративного управління та підприємництва, обмежень зловживань власними перевагами суб’єктів корпоративних відносин на основі збільшення трансакційних витрат. На відміну від раніше проведених досліджень, корпорацію визначено як універсумне утворення, в якому проявляються економічні та економіко-неекономічні взаємодії, а їх інституціоналізація набуває певних ознак в аспекті персоніфікації, реалізації та еволюції.
Інституціоналізація економічного розвитку: переглянути / скачати автореферат
Всі автореферати за науковою спеціальністю 08.00.01 – за посиланням:
08.00.01 – економічна теорія та історія економічної думки